СТРУКТУРА ТА МОДЕЛІ УСВІДОМЛЕНОСТІ
PDF

Ключові слова

усвідомленість
структура
моделі
інтеграція
компоненти

Як цитувати

Медінцов, І. (1). СТРУКТУРА ТА МОДЕЛІ УСВІДОМЛЕНОСТІ. Молодий вчений, 8 (84), 210-214. https://doi.org/10.32839/2304-5809/2020-8-84-42

Анотація

Досліджено питання многоварінтності та багатовимірності структури усвідомленості разом з аналізом найбільш значущих моделей. Різноманіття перспектив щодо компонентів, структури усвідомленості сприяє подальшому відходженню від повноцінної інтеграціїї та створення однієї метамоделі, що поліпшило би використання усвідомленості у багатьох сферах, наприклад таких як дослідження та психотерапевтичні інтервенції. Відмічено важливі моменти щодо компонентів усвідомленості. Деякі передбачувані компоненти помірно співвідносяться один з одним, тому можна припустити, що вони не є цілком відмінні. Але далі потрібно проводити більш глибоке та всеосяжне дослідження - чи будуть деякі компоненти (наприклад, не реактивність, креативність та емоційна регуляція) натомість результатами або наслідками усвідомленості, а не аспектами самої усвідомленості. Виявлено, що термін "усвідомленість" охоплює неоднорідний набір пов'язаних конструктів, взаємовідносини яких між собою та іншими термінами та феноменами у повній мірі невідомі.

https://doi.org/10.32839/2304-5809/2020-8-84-42
PDF

Посилання

Баер Р.А. Навчання усвідомленості як клінічне втручання: концептуальний та емпіричний огляд. Клінічна психологія: Наука та практика. 2006. №10 (2). С. 125–143. https://doi.org/10.1093/clipsy.bpg015

Браун K. В., Райан Р. М., Кресвел Дж. Д.. Усвідомленість: теоретичні основи та докази її корисних ефектів. Психологічні дослідження. 2007. №18 (4). С. 211–237. https://doi.org/10.1080/1047840070159829.

Вошбурн Д.А., Латсман Р.Д., Шультц Н.Б., Брамлет Дж. Увага як причина і наслідок сприйняття. У Дж. Л. Сальми, М. Шербо, Р. Парасурамана, П. А. Хенкок, Р. Хофман. (ред.), Кембриджський довідник з прикладних досліджень сприйняття. Нью-Йорк: Видання Кембриджзького університету. 2015.

Гроссман П. Усвідомленість: Уважність проінформована втіленою етикою. Усвідомленість. 2010. №6 (1). С. 17–22.

Кофі К.А., Хартман М. Механізми дії у зворотному взаємозв'язку між усвідомленістю та психологічним дистресом. Додатковий огляд медичної практики. 2008. №13 (2). С. 79–91. https://doi.org/10.1177/1533210108316307

Кофі K.A., Хартман М., Фредкріксон Б.Л. Деконструкція усвідомленості та конструкція психічного здоров'я: розуміння усвідомленості та механізмів її дії. Усвідомленість, 1, 235–253. https://doi.org/10.1007/s126701000332

Маклеод К., Мет’юс А., Тата П. Вплив уваги на емоційні розлади. Журнал ненормативної психології. 1986. № 95 (1). С. 15–20.

Мак-Коун Д. Етичний простір усвідомленості у клінічній практиці: дослідницьке есе. Лондон, Великобританія; Філадельфія, Пенсільванія: Видавництво Джессіки Кінгслі. 2013.

Танг І.І., Холцель Б.К., Познер М.І. Нейронаука медитації усвідомленості. Природничі огляди науки. 2015. № 16 (4). С. 213–225. https://doi.org/10.1038/nrn3916

Тепер Р., Інзліхт М. Медитація, усвідомленість та виконавчий контроль: важливість емоційного сприйняття та моніторингу ефективності на основі мозку. Соціальна, когнітивна та афективна нейронаука. 2013. №8 (1). С. 85–92. https://doi.org/10.1093/scan/nss045

Холцель Б.K., Лазар С.В., Гард Т., Шуман-Олівіер З., Ваго Д. Р., От Ю. Як працює медитація усвідомленості? Пропонуючи механізми дії з концептуальної та нейронної точки зору. Перспективи психологічної науки. 2011. № 6(6). С. 537-559. https://doi.org/10.1177/1745691611419671

Шапіро С.Л., Карлсон Л.І., Остін Дж.А., Фрідман Б. Механізми усвідомленості. Журнал клінічної психології. 2006. № 62 (3). С. 373–386. https://doi.org/10.1002/jclp.20237

Baer, R.A. (2006). Navchannia usvidomlenosti yak klinichne vtruchannia: kontseptualnyi ta empirychnyi ohliad [Mindfulness training as a clinical intervention: A conceptual and empirical review]. Klinichna psykholohiia: Nauka ta praktyka, no. 10(2), pp. 125–143. https://doi.org/10.1093/clipsy.bpg015

Brown, K.W., Ryan, R.M., & Creswell, J.D. (2007). Usvidomlenist: teoretychni osnovy ta dokazy yii korysnykh efektiv [Mindfulness: Theoretical foundations and evidence for its salutary effects]. Psykholohichni doslidzhennia, no. 18(4), pp. 211–237. https://doi.org/10.1080/1047840070159829.

Coffey, K.A., & Hartman, M. (2008). Mekhanizmy dii u zvorotnomu vzaiemozviazku mizh usvidomlenistiu ta psykholohichnym dystresom [Mechanisms of action in the inverse relationship between mindfulness and psychological distress]. Dodatkovyi ohliad medychnoi praktyky, no. 13(2), pp. 79–91. https://doi.org/10.1177/1533210108316307

Coffey, K.A., Hartman, M., & Fredrickson, B.L. (2010). Dekonstruktsiia usvidomlenosti ta konstruktsiia psykhichnoho zdorovia: rozuminnia usvidomlenosti ta mekhanizmiv yii dii. [Deconstructing mindfulness and constructing mental health: Understanding mindfulness and its mechanisms of action]. Usvidomlenist, no. 1, pp. 235–253. https://doi.org/10.1007/s126701000332

Grossman, P. (2015). Usvidomlenist: Uvazhnist proinformovana vtilenoiu etykoiu. [Mindfulness: Awareness informed by an embodied ethic]. Usvidomlenist, no. 6(1), pp. 17–22.

Hölzel, B.K., Lazar, S.W., Gard, T., Schuman-Olivier, Z., Vago, D.R., & Ott, U. (2011). Yak pratsiuie medytatsiia usvidomlenosti? Proponuiuchy mekhanizmy dii z kontseptualnoi ta neironnoi tochky zoru [How does mindfulness meditation work? Proposing mechanisms of action from a conceptual and neural perspective]. Perspektyvy psykholohichnoi nauky, no. 6(6), pp. 537–559. https://doi.org/10.1177/1745691611419671

MacLeod, C., Mathews, A., & Tata, P. (1986). Vplyv uvahy na emotsiini rozlady [Attentional bias in emotional disorders]. Zhurnal nenormatyvnoi psykholohii, no. 95(1), pp. 15–20.

McCown, D. (2013). Etychnyi prostir usvidomlenosti u klinichnii praktytsi: doslidnytske ese [The ethical space of mindfulness in clinical practice: An exploratory essay]. London, UK; Philadelphia, PA: Vydavnytstvo Dzhessiky Kinhsli.

Shapiro, S.L., Carlson, L.E., Astin, J.A., & Freedman, B. (2006). Mekhanizmy usvidomlenosti [Mechanisms of mindfulness]. Zhurnal klinichnoi psykholohii, no. 62(3), pp. 373–386. https://doi.org/10.1002/jclp.20237

Tang, Y.Y., Hölzel, B.K., & Posner, M.I. (2015). Neironauka medytatsii usvidomlenosti [The neuroscience of mindfulness meditation]. Pryrodnychi ohliady nauky, no. 16(4), pp. 213–225. https://doi.org/10.1038/nrn3916

Teper, R., & Inzlicht, M. (2013). Medytatsiia, usvidomlenist ta vykonavchyi kontrol: vazhlyvist emotsiinoho spryiniattia ta monitorynhu efektyvnosti na osnovi mozku [Meditation, mindfulness and executive control: The importance of emotional acceptance and brain‐based performance monitoring]. Sotsialna, kohnityvna ta afektyvna neironauka, no. 8(1), pp. 85–92. https://doi.org/10.1093/scan/nss045

Washburn, D.A., Latzman, R.D., Schultz, N.B., & Bramlett, J. (2015). Uvaha yak prychyna i naslidok spryiniattia [Attention as a cause and an effect of perception]. In J.L. Szalma, M. Scerbo, R. Parasuraman, P.A. Hancock, & R. Hoffman (Eds.), Kembrydzhskyi dovidnyk z prykladnykh doslidzhen spryiniattia [Cambridge Handbook of Applied Perception Research]. New-York: Vydannia Kembrydzhzkoho universytetu.