ПРИНЦИПИ ІНТЕРТЕКСТУАЛЬНОЇ ПРАВДИ В «ЧАТТЕРТОНІ» П. АКРОЙДА
PDF (Англійська)

Ключові слова

Чаттертон
біографічний роман
інтертекстуальність
ремінісценція
алюзія
цитування

Як цитувати

Тімофєєва, В. (2019). ПРИНЦИПИ ІНТЕРТЕКСТУАЛЬНОЇ ПРАВДИ В «ЧАТТЕРТОНІ» П. АКРОЙДА. Молодий вчений, 4 (68), 95-97. https://doi.org/10.32839/2304-5809/2019-4-68-22

Анотація

У статті подано аналіз функцій інтертексту в літературно-біографічних романах П. Акройда, зокрема Чаттертоні. Використання цитат, алюзій та ремінісценцій створює фактичний каркас творів і є засобом характеристики героя, мета якого – зруйнувати складний стереотипний образ. Метаноррація прагне легітимізувати себе як єдину ідеологію, що показує шлях істини, нехтує іншими нарративами і насильно функціонує, щоб придушити і контролювати індивідуальний суб'єкт, не звертаючи уваги на індивідуальні чи культурні відмінності. За допомогою інтертексту Акройд, паралельно з розвитком дії, коментує творчість своїх героїв, вписує їх в певну культурну парадигму. В результаті структура роману-біографії стає відкритою і допускає безліч інтерпретацій. Ще однією формою інтертекстуальності в романі стають «історії», які звертаються до техніки масової літератури. Включаючи у свою художню практику елементи масового мистецтва постмодернізм в той же час орієнтується на жанри високої, або немасової літератури, завойовуючи тим самим дуже широку і різноманітну читацьку аудиторію. Теоретики постмодернізму визначають це явище як принцип «подвійного кодування». Будь-яке оповідання існує у переплетенні різних кодів, викликаючи «читацьке нетерпіння» у бажанні пізнати вислизаючі «відтінки сенсу». З принципом «подвійного кодування» пов'язаний «іронічний модус» оповідання, що означає, що у своєму прагненні зруйнувати мовні (ототожнювані з розумовими) стереотипи сприйняття читача, постмодерністи звертаються до використання і пародіювання жанрів і прийомів масової літератури, іронічно переосмислюючи їх стиль. Пародіювання дослідження літературознавства, використання літературних алюзій в романі відбивають інтерес автора до такої важливої складової постмодерністської парадигми, як гра. Сполучаючи елементи різних жанрів, високого (роман про творчу особу) і масового (детектива), поєднуючи історико-філологічну достовірність з вигадкою, інтертекстуальність з пародією, висуваючи в якості ведучих сучасні філологічні і естетичні проблеми, письменник філолог формує нову модифікацію романної форми – філологічний роман. Результати дослідження можуть бути застосовані при викладанні курсу лекцій з історії новітньої англійської літератури та спецкурсів, присвячених вивченню поетики постмодерністського роману.

https://doi.org/10.32839/2304-5809/2019-4-68-22
PDF (Англійська)

Посилання

Ackroyd P. (1993). Chatterton / P. Ackroyd. London : Penguin Books. 249 p.

Bart R. (1994). Izbrannye raboty: Semiotika. Pojetika. Moskva : IG Progress. 616 p.

Hänninen, Ukko (1997). Rewriting Literary History: Peter Ackroyd and Intertextuality. Helsinki : University of Helsinki. 128 p.

Hutcheon L. (1988). A Poetics of Postmodernism: History, Theory, Fiction. London & New York: Routledge. 288 p.

Shubina A.V. (2009). Problema biograficheskogo zhanra v tvorchestve Pitera Akrojda: avtoref. dis. … kand.filol. nauk : 10.01.03 / A.V. Shubina; Rossijskij gosudarstvennyj pedagogicheskij universitet im. A.I. Gercena. SPb. 200 p.