ФУНКЦІОНУВАННЯ ПОЛІФОНІЧНОГО ПИСЬМА В УМОВАХ ДЖАЗОВОЇ РИТМІКИ (НА ПРИКЛАДІ ЦИКЛУ «24 ПРЕЛЮДІЇ ТА ФУГИ» МИКОЛАЯ КАПУСТІНА)

Анотація

У статті досліджується характер поєднання двох якісно різних сфер музичного мистецтва – академічної поліфонії і джазу. Джазова музика ,передусім, є мистецтвом ритму. Її відмінна риса – складна, різноманітна ритміка. Відчуття джазу досягається присутністю синкопи, ритмічної імпульсивності, що народжує напругу у момент виконання джазових творів. Поєднання поліфонічного голосоведення і джазового ритму є основою творчого методу М. Капустіна. Об'єктом аналізу вибране одно з найбільш відомих творів композитора фортепіанний цикл "24 прелюдії та фуги". Особливістю трактування циклу прелюдій та фуг Капустіна є по-перше, тональний план, по-друге, незвичайність поліфонічного мислення. Основне конструктивне завдання, яке прагне вирішити композитор, полягає в з'єднанні контрапункту з "джазовими" ритмічними і ладогармонійними структурами. У другу чергу, представити досить цікавий тональний план, в якому мажорні і мінорні п'єси чергуються в незвичній послідовності, – без хроматизмів і кругів квінт. У цьому опусі, реалізація імітаційних поліфонічних засобів в умовах джазової ритміки, привела до формування незвичайного звучання, що зробило творчі експерименти М. Капустіна феноменом.